Карпилівка Oнлайн

Інтерв’ю зі старостою Карпилівської сільради (Клесівська громада)

Минулого року Карпилівська сільрада разом з Карасинською ввійшли до Клесівської об’єднаної територіальної громади. Це була перша черга адміністративно-територіальної реформи в Україні, яку проводять на європейський манер, з врахування польського досвіду адміністративного поділу та самоврядування. Замість теперішніх районів, в Україні планується утворення територіальних громад зі спільним органом самоврядування, які об’єднуватимуть по кілька сусідніх міських, селищних або сільських рад. Кожна з таких громад отримає ширші права самоврядування та більше надходжень від місцевих податків і зборів. Їх самоврядуванням відатиме рада з представників кожного населеного пункту на чолі з головою ради, апарат сільрад скорочується за рахунок перенесення частини його функцій до центру об’єднаної громади. Замість голів сільрад, вводиться теж виборна посада старости.

Про цей унікальний для Сарненщини досвід та буття Карпилівської сільської ради поспілкуємося з її старостою, Ганною Карпець.

– Розкажіть будь ласка про ваші враження від об’єднання в територіальну громаду.

– Я дуже задоволена наслідками об’єднання до Клесова. В мешканців спочатку дещо були страхи щодо того чи не будуть всі кошти йти тільки на Клесів. В мене були навіть думки дати задній хід. Але зараз впевнено можна сказати, що вони були безпідставні. Поки ми тут розмовляємо, в карпилівській школі проводиться капітальний ремонт: заміна всіх вікон на енергозберігаючі, а невдовзі почнеться заміна даху. Загалом на це виділили близько 2,6 мільйона гривень. І якби не було об’єднання, ніхто, ніколи не надав би таких коштів на село.

– На скільки в цілому змінилося фінансове забезпечення сільради?

– Збільшилося в сто разів! Рахуйте: окрім коштів на школу, цього року передбачено 500 тис. грн. на електрифікацію нового житлового масиву в Карпилівці. Ще 100 тис. грн. виділяється на відкриття третьої групи в дитсадку Карпилівки, в садочку теж тривають ремонти на 50 тис. грн. і заміна каналізації. А минулого року на сільраду виділили всього 300 тисяч гривень. Цього вистачало на тільки зарплату працівникам і трохи на садочок. Те ж саме відбувається в Карасині: ремонтують школу, приміщення сільської ради. В Рудні-Карпилівській розробили генеральний план забудови, в школі роблять ремонт і замінили котла. Завдяки децентралізації зараз вже більша частина податку на доходи фізосіб залишається в сільраді, що значно сприяє її поповненню. Тож на разі, все йде добре, слава Богу. І треба постукати по дереву щоб так йшло й надалі.

Зараз я часто чую питання від голів інших сільрад району, як краще провести об’єднання? Вони вже не обговорюють його доцільність, а побачили стрімкі зміни в Клесівській громаді і прагнуть його.

– Які ще переваги ви бачите від об’єднання в територіальну громаду?

– Найперше, що спадає на думку: цього року вперше за весь час централізовано закупили фарбу та інші матеріали для поточних ремонтів в школах об’єднаної громади. Перевага очевидна – економія в порівнянні з закупки окремими партіями. Скоротився також і апарат сільради, але на мою думку, значно зросла його якість і ефективність. Скажімо, раніше мені, як керівнику, було дуже складно реалізувати якийсь проект для села – персоналу елементарно не вистачало досвіду для написання проектів та освоєння коштів. Зараз же, завдяки таланту Тетяни Коханевич (заступниця Голови Клесівської громади – авт.), ми маємо фінансування всіх восьми проектів, потрібних Клесівській громаді. З них – три для Карпилівки. Відзначу також, що значно спростився механізм отримання фінансування на потреби громади в порівнянні з підпорядкуванням райцентру. Немає в нас і заборгованості по зарплаті медикам.

– А як проходило об’єднання, тяжко було?

– Так, було непросто. Але зараз приємно бачити, як мешканці села змінюють свою думку на краще щодо територіальної реформи. Рік тому мені довелося начутися багато негативу від них за свою позицію «за» об’єднання. До нового року, поки не запрацювало фінансування об’єднаної громади, до приходу Тетяни Михайлівни, були страхи що громада не запрацює, в нас просто не було грошей. Тепер я переконана, що сильний фінансист конче потрібен для роботи будь-якої територіальної громади, це її двигун.

Районна влада спочатку від нас мало не примусово вимагала об’єднання, а після його оформлення, почала ставити палки в колеса. Дивною була ситуація в райраді під час обговорення термінового ремонту одного крила приміщення карпилівської школи (тривалий час перебувало в аварійному стані, в лютому там обвалився фрагмент стелі і два навчальні класи були закриті, а батьки учнів обіцяли перекрити трасу «Київ-Варшава», якщо не знайдуться кошти ). Тоді в Сарни, на сесію райради, приїхала делегація представників Карпилівки. За виділення 1,7 млн. грн. бюджетних субвенцій, передбачених на освіту в Карпилівці, проголосувала тільки одна партія, 8 чоловік, а 40 інших – «проти».

– Мабуть непросто працювати на вашій посаді. Ви десь отримували освіту управлінця?

– Фахову освіту я здобула в Житомирі, де навчалася на агронома. І за фахом працювала в Карпилівському колгоспі ще в радянські часи. Потім була декретна відпустка, після якої попрацювала вчителем хімії в Карпилівській школі. В 2010 мене обрали головою Карпилівської сільради, а в 2015 переобрали на посаду старости.

– Які є плани розвитку села?

– Так, ми маємо перспективний план розвитку громади і кожної сільради. Кожен може його переглянути на сайті Клесівської громади (klesivska.gromada.org.ua – авт.).
Ще на початку об’єднання, головною ціллю для мене, як керівника сільради, була побудова дороги з Карпилівки до траси «Київ-Варшава», яка нам дуже потрібна. Зараз вже затверджено проект і кошторис на цю дорогу і додатково – два кілометри асфальту по вулиці Незалежності. Дорогу обіцяли на цей рік, але поки є невелика затримка, обіцяють на наступний. Паралельно заплановано висипати відсівом дорогу через Рудню до Страшева, яка значно спростить зв’язок з Клесовом. Кошти на це вже передбачені в бюджеті громади.

Єдине, що поки не налагоджено в роботі і люди жаліються, це приписка та реєстрація дітей, бо для цього потрібно їздити до Клесова. А так більшість довідок ми видаємо в Карпилівці. Також за потреби, викликаємо до офісу сільради паспортиста чи іншого службовця для оформлення документів. Вірю, що невдовзі ці процеси налагодяться, особливо коли в Клесові от-от запрацює центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).
Ще планується встановлення твердопаливних котлів для опалення публічних будівель Карпилівки, незважаючи на близькість газопроводу, бо це виходить вигідніше.

– Які ви бачите актуальні проблеми в Карпилівській громаді?

– Серед інших проблем, чи не найактуальніша – це нестача активних, працюючих людей. Наприклад, ремонтують школу: в описі проекту цих робіт було спеціально для розвитку села зазначено, що виконувати їх мають місцеві працівники. Виявилося, що в Карпилівці мало є охочих до такої роботи. Найчастіша позиція: платіть нам як на бурштині, це десь півтори тисячі в день, тоді й діло буде.

Нелегальний видобуток бурштину – це біда. Пошвидше б його легалізували, щоб люди могли просто працювати. Якщо його видобуток зупинять, тяжко уявити що буде з селом. Люди, які заробляли такі гроші на бурштині, не будуть працювати на роботі навіть за п’ять тисяч на місяць. Вже є такі, що лишили навчання у вишах, кинули роботу у лісгоспі, перестали їздити по заробітках деінде – бо подалися в бурштин.

Дивною є ситуація і з розподілом лісів навколо села. Так виходить, що в Карпилівки майже немає свого лісу. Ліси навколо населених пунктів сільради їм не належать. Тому податки та збори з Карпилівського лісництва йдуть на Стрільськ, з Рудні тільки кілька кварталів належать нашій сільраді, а інше – Карасину. Тому вважаю, необхідно переглянути розподіл меж лісів.

– Які є можливості для відкриття власної справи у громаді?

– В нас є всі умови для цеху по переробки деревини: сировини, смолозаводу. Навколо стільки землі пустує! Взяти хоч би луг для випасу – при правильному підході тут можна розвивати скотівництво. Є й можливості для рекреаційного туризму: довкола багато озер та лісів. Не вистачає тільки інфраструктури. Тільки б хтось вклав трохи грошей. І сільрада тільки сприятиме всім необхідним для започаткування справи. В Клесові, наприклад, цей процес вже йде: створено відділ по залученню інвестицій, йдуть перемовини про відновлення торфобрикетного виробництва.

– В громаді є можливості для допомоги у відкритті нової справи?

– Так, підприємець може подати проект свого бізнесу для співфінансування його початку з коштів громади. Громаді потрібні інвестори і ми готові сприяти їм.

– Ви хочете щось побажати своїм односельцям та жителям сільради?

– Хай вірять. Не треба думати що нічого не вийде, що нічого не буде робитися. Треба завжди вірити на краще і працювати. А не тільки думати, що нам ніхто нічого не дасть.
Насамкінець прошу пані Ганну зробити фото, але по-європейськи, з усмішкою. Після чого обоє сміємося, але фото виходить. Вже прощаючись на вулиці, перед сільрадою, помічаю, що староста їде на обід з роботи простим велосипедом. І це ще один європейський акцент в звичайному поліському селі на Сарненщині.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.