Карпилівка Oнлайн

Карпилівка у історіях (церква)

Був час, моя родина і все наше село збирали гроші на відновлення православного храму у селі. Бо село без церкви – не село.. Храм спали комуняки у 60-х. Перед цим він чудом вистояв у роки нацистської влади – його от-от мали спалити з всіма мешканцями села всередині.

Так от, на вулиці були ранні дев’яності. Люди досі за звичкою казали на гроші в кишенях “рублі”, ще мали червоні паспорти з гербом вже неіснуючої держави (не спішили їх здавати). Вони скучали за совком і були в паніці бачачи як розвалюється колгосп. Яка там національна свідомість, якщо більшості з них їхнє українство впало як сніг на голову?

Так от, назбирали селом грошей, побудували церкву, позвали попа, ясно що масковського. Все йшло нормально, по плану. Той освятив і вже тра було везти документи на реєстрацію. Тут система і дала збій – документи потрапили в правильні руки. Людині, якій українськість далася тяжко, не за так і багато важила. Чия родина добре знала і знає ціну свободи і честі, що аж в кожному поколінні за неї воює. Ця жінка взяла і повезла документи у Київ, але в канцелярію Філарета. Отак ми і маємо єдину по селах Сарненщини православну церкву з підпорядкуванням Києву, а не маскві.

Характерно, що жінка ця була з благосної Волині, не з Полісся. Поліщукам в більшості своїй досі по цимбалам хто і що робить на їхній землі, з цією землею і з ними. А як на заробітки, то можна і на бульби в Росію – яка різниця, аби не вчитися і не думати.

Та жінка свого часу створила в селі театральний гурток, активно долучилася розвитку народної творчості та займалася просвітництвом. Так от, зараз про не її ніхто ніде в селі і не згадує, ні на яке свято не запрошує. Вона повернулася на Волинь. Втім праця її тут жива.

ФБ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.