Карпилівка Oнлайн

Наші солдати: Пацук Іван Єремійович, Стрільськ

Текст та фото – Олег Навроцький,  Клесів-Сарни

Про мого прадіда мені вдалося зібрати дані завдяки моїй матері та бабусі.

Пацук Іван Єремійович (рос. Пацук Иван Еремеевич) народився 1899 року (у списку призовників Сарненського РВК записано – 1897 р.) в селі Стрільськ Сарненського Району, Рівненської області. Точніше дату народження встановити поки не вдалося, шукаю інформацію про нього далі. Його батько був чудовим рибалкою, про матір відомості шукаю, син закінчив 7 класів школи, був грамотною людиною. Про це свідчать щиро і дбайливо написані ним листи.

Збереглося дві фотографії прадіда, коли він служив у польській армії. Вони датовані 1922 і 1923 роками. Згідно знаків на комірці (зигзаг), був сержантом або капралом.

Patsuk_I

Фото Пацука Івана Єремійовича (крайній зліва). Напис на зворотньому боці: “Пам’яті моєї воєнної служби, 1922 рік”

29 вересня 1938 року прадід одружився з Пінчук Наталією Іванівною. Сім`я поважала працю та віру. Моя бабуся розповідає, що тато багато молився, і сонні ще раненько, і ввечері, коли лягали спати, діти любили слухати як він читає «Отче наш». Навіть у своїх листах він щиро висловлює побажання, щоб Господь оберігав їх.

Приблизно до 1941 року Іван Єремійович працював в одному з гранітних кар’єрів біля смт. Клесів. Оскільки транспортне сполучення тоді не було налагоджене, то доводилося двічі на тиждень проходити 30-40 кілометрів від дому в Стрільську до Клесова. В понеділок – туди, а в суботу чи п’ятницю – назад. Працював, як і кожен, у власному господарстві: садили жито, картоплю, доглядали свійських тварин. Також, як і багато з тих, хто служив в армії, він вирощував трохи тютюну. З 1941 року працює в Сарненському депо. З початком Великої Вітчизняної війни почались часи змін. Родина жила і молилась, щоб такі часи швидше закінчилися. Старша донька Параскевія отримала повідомлення про направлення на роботу в Німеччину. Батько хотів попросити сільського голову не направляти її, адже їй було приблизно 16 років, але не зміг попросити, щоб направляли іншу дитину. Її відправили десь в Австрію. Інколи від неї приходили листи, «поки батько читав, весь лист ставав мокрим від сліз» – розповідає моя бабуся. Прадід з такою надією і любов`ю писав листи до доньки! Весь час молився, просив Бога за здоров’я та благополуччя своєї родини.

В січні 1944 місто Сарни було звільнене від німецьких військ. А 6 березня 1944-го року мій прадід був призваний в ряди Червоної армії. Прабабуся плакала, просила, щоб він не йшов, адже, по-перше, працівники депо тоді мали можливість домовитись не йти на службу, по-друге, він був із призовників старшого віку. Але на це він просто відповів: «Як же я дітям своїм буду в очі дивитись!»

Перші листи приходили з Харкова, номер польової пошти: 54800 Щ. Із записів Сарненського РВК вдалося дізнатися номер військової частини – 39535. Завдяки номеру польової пошти на сайті soldat.ru вдалося дізнатися номер полку – 364 СП. З цієї адреси листи перестали надходити наприкінці квітня 1944. Знову прадід почав писати листи вже з п/п 75641 Б, новий лист прийшов приблизно в кінці травня чи на початку червня. Згідно soldat.ru за цим номером значилась частина 952 СП. З цієї адреси прийшло кілька листів, в одному з них прадід писав, що знаходиться в Петрограді.

На жаль, мій прадід пропав безвісти на фронті у вересні 1944. Він молився за свою сім`ю, і щоб вона змогла пройти цей час. По війні, додому повернулася донька Параскевія, а вся сім`я продовжувала його шукати. Моя прабабуся знайшла одного з однополчан Івана Єремійовича, який розповів, що прадід загинув в боях десь на території Білорусі.

На сайті obd-memorial.ru я знайшов документ, де відмічено, що прадід був поранений 1 липня 1944. Є ще один лист з датою 6 липня 1944-го року, надісланий з Петрограду (тепер Санкт-Петербург). Звісно мій прадід не писав, що з ним відбувається чи що там відбувається, він лише хотів, щоб це чим пошвидше закінчилося, повернутися додому, обійняти свою родину. Він щиро бажав усім здоров`я, писав, що скучив за ними, і з нетерпінням чекає зустрічі з ними, і нехай Бог оберігає усіх його близьких.

Я дізнався, що 952 стрілецький полк, у складі 268 стрілецької дивізії з липня по вересень знаходився на території Прибалтики, ця дивізія пройшла вздовж узбережжя Естонії і була далеко від території Білорусі, яка в той час вже була вільна від окупації. За моїми пошуками зв’язок із прадідом втрачається у липні 1944, останній номер листа – п/п 75641 Б. Його полк в цей час знаходився на території Естонії чи Латвії.

На даний момент пошуки мого прадіда продовжуються.

За будь-яку допомогу я та інші правнуки, онуки, діти цієї прекрасної людини щиро вдячні. Я дуже шаную свого прадіда, вважаю що він видатна людина з великою букви. З зібраних про нього відомостей видно – він мав велике щире серце та героїчну хоробрість. Коли він йшов на службу, командири пропонували стати йому на чолі строю, адже він мав хороший голос і гарно співав, але він відмовився, стан був можливо і тривожний, і не особливо святковий, але він ішов не з піснею, а зі знанням того, що його чекають і за нього моляться, і Бог не залишить тих хто щиро до нього звертається.

Я хочу знайти якомога більше про мого прадіда, кожна нова інформація про нього, кожне згадування принесе свої плоди, доповнить уявлення про мого прадідуся.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.