Карпилівка Oнлайн

Початок історії: становлення історико-краєзнавчого музею села Карпилівка

Вчитель історії Карпилівської ЗОШ за професією та історик-ентузіаст за покликанням, Тетяна Миколаївна Степанець радо демонструє історичні експонати, які вдалося зібрати за допомогою учнів школи в також простих жителів села.

Зараз всі експонати туляться в двох маленьких кімнатках школи, в кабінеті українознавства, його ще називають «Музейний кабінет» і поки що він не має офіційного статусу музею. Але, повірте, це тільки початок, читайте далі і ви зрозумієте чому.

Завдяки старанням учнів та ентузіастів в музейній кімнаті вдалося зібрати унікальні артефакти з історії села Карпилівка та околиць. Так, особисто для мене було відкриттям, що в нашому селі проводились розкопки під час яких знайшли дуже давні знаряддя праці: зубила, кам’яні сокири, крем’яні наконечники списів – це може свідчити про відкриття стоянок прадавніх людей. Та, на жаль, хто проводив розкопки ще потрібно в становити. За часи радянської влади, цими питаннями історії особливо не переймалися і тому пам’ятки тривалий час перебували в сейфі сільради, поки вчитель історії, Запорожченко Галина Михайлівна не перемістила їх до музею.

Кам'яні знаряддя праці в музеї села Карпилівка (Сарненський район)

Кам’яні знаряддя праці в музеї села Карпилівка (Сарненський район)

Приємно і цікаво вивчати історію рідного села за допомогою інформаційних стендів – їх тут дуже багато і кожен присвячений окремій сторінці історії. Є й краєзнавчі стенди, які розповідають про численні пам’ятки природи: відоме озеро Сомине льодовикового походження, яке має подвійне дно і населене рідкісними видами тварин та рослин, озеро Свидове, яке в одному місці не замерзає ніколи, менші озера, які залишила по собі річка Случ – Манчиське, Липецьке та ін. Також представлені світлини з ланами гречки та жита часів розквіту сільського господарства в Карпилівці, зараз таких ланів біля села вже не побачиш.

Стенд про краєвиди Карпилівської сільради

Матеріали з історії школи та освіти в селі, історії колгоспу, давньої архітектури і побуту поліщуків та з багатьох інших історичних та краєзнавчих тематик представлено в карпилівському музеї.

Стенд «З минулого в сучасне»

Стенд «З минулого в сучасне»

До речі, важлива увага в роботі музею приділяється збиранню матеріалу і краєзнавчим дослідженням Карпилівки та околиць. Учні в цьому охоче допомагають. Дослідницькі роботи Галушко Ірини «А ми тую славу збережемо» (про жителів села-учасників Другої світової війни та Карпилівку в ті часи), Макарицької Ганни «Іконописець-самоучка» (про художника Василя Щевича) і «Гордість нашого краю» (про майстрів села Карпилівка) зайняли в різні періоди призові місця на щорічному конкурсі «Екскурсоводи-краєзнавці» в Сарнах. Серед найактивніших дослідників – також учні: Гайдим Тетяна, Мартинюк Олеся та Оленіч Валентина.

Варто згадати слова Грушевського, що народ, який не знає минулого, не має майбутнього. Якраз цими дослідницькими роботам діти, прості учні, зацікавлені історією рідного села, по краплинам відтворюють історію нашого минулого, водночас й будують краще майбутнє для себе і рідного села.

В рамках краєзнавчої діяльності, Тетяна Миколаївна разом з школярами проводить велосипедні поїздки до навколишніх озер, мисливських господарств та давніх польських військових споруд Бастіону «Полісся» (в межах Карпилівської сільради знаходяться два його відтинки: «Сомине» – 10 км, 18 бастіонів та «Страшеве» – 8 км та 8 бастіонів, а також шпиталь та військові містечка в Рудні та Страшеві). Часто буває, що після таких поїздок діти дивують батьків подробицями рідного краю.

В музеї експонуються роботи відомих земляків та збираються відомості про них. Серед таких людей – художники Іван Жилка, Володимир Сергійчук, самобутній іконописець Василь Щевича, філолог та редактор Володимир Мартинюк та інші майстри і відомі жителі села.

– Ми все робимо самі, – розповідає Тетяна Миколаївна, – от, наприклад, перепланування в кімнатах музею і деякі стенди робив мій чоловік. Але головне, що дітям цікаво приходити сюди, їх цікавить все: глечики, полотна, давній одяг, монети. І це дуже приємно спостерігати. Ці ж діти потім пишуть дослідницькі роботи для нашого музею.

Завідувачка музею села Карпилівка

Вчителька розповідає, що більшість роботи по утримуванню музею виконується ентузіастами. Але завдяки директору школи, Василю Володимировичу Галушко, музей принаймні має приміщення та найбільш необхідне забезпечення.

– В нас зібрано дуже багато місцевих пам’яток побуту і культури. Ось вишиті сорочки, ось жіночі корсети чи гОрсети, як кажуть в нас: синій на будень, а червоний – на свято. Є й спідниці підшиті на нижньому краї, що притаманно тільки нашій місцевості. А ось жупан – все зроблено руками наших бабусь і дідусів! Є й домоткані килими…

Беру жупан в руки і дивуюсь наскільки він тяжкий! Носячи такий жупан не потрібно було тягати штанги в спортзалі.

Не зважаючи на малу площу, музей вміщує ще й автентичний дерев’яний ткацький верстат. Не так давно на ньому господиня створювала сувій полотна чи може й килим. «Досі в Карпилівці збереглися ще декілька подібних верстатів, – каже Тетяна Миколаївна, – це може свідчити про широке поширення ткацтва в нашому селі».

Місцеві умільці села доклали зусиль і рук до створення експонатів музею. Ось наприклад приблизний макет церкви села Карпилівка, створений вчителем трудового навчання Горбатюком Г.Г.

Макет Свято-Миколаївської церкви села Карпилівка, Горбатюк Г.Г.

Макет Свято-Миколаївської церкви села Карпилівка, Горбатюк Г.Г.

Є й картини, даровані музею Іваном Жилкою та Василем Щевичем.
А також макет української хати (зробили Горбатюк Г., Щевич В.)

Макет давньої української хати, Горбатюк Г.Г., Щевич В.І.

Макет давньої української хати, Горбатюк Г.Г., Щевич В.І.

Всередині макету можна побачити навіть мініатюрні вилки, граблі, бочки та інше приладдя господарства – і все на своїх місцях.

В музеї є що подивитись. Але основним джерелом історії села Карпилівка Тетяна Миколаївна називає «Літопис села Карпилівка», датований 1895 роком і створений священником Свято-Миколаївської церкви Огофілактом Яковлевичем Компаневичем.

Подібно кам’яним знаряддям праці, Літопис свого часу також тривалий час пролежав в сейфі сільради, а завдяки старанням Галини Михайлівни, потрапив до школи, де діти отримали можливість ознайомитись з ним. За цим посиланням ви можете звантажити передрук частини цього літопису з Сарненського історико-краєзнавчого музею (файл у форматі PDF, 8 МБ).

З нього дізнаємось про історію церкви села, звичаї наших предків та історію села наприкінці XIX. В Літописі згадується і належність земель Карпилівки (в складі «Стрільського ключа») до володінь відомого католицького ордену піарів, який базувався в Дубровиці («Дубровицький дзвін») в XVIII-XIX століттях. Детально описуються церкви Карпилівського приходу – в Карпилівці та Карасині. Є згадка, що Карпилівська церква була побудована в 1853 році на кошти прихожан, а до цього на селянських землях була невідомо ким і коли побудована дзвіниця.

Варто відзначити трагізм, з яким автор описує свою службу серед злиденних умов тогочасного села: навколо болота, сморід, комарі, люди не освідченні і грубі. Літописець вважав що село приречене… Але, як відмічає художник Іван Жилка в своєму інтерв’ю – на відміну від багатьох сіл по Україні, Карпилівка росте і розвивається.

Разом з селом розвивається і музей та школа в якій він знаходиться. Тетяна Миколаївна розповідає, що в перспективі бачиться перетворення музейної кімнати в повноцінний музей з закріпленим офіційним статусом. А поки є чим зайнятись: «…хотілося б отримати більше приміщення, – говорить вона, – хотілось би отримати матеріальну підтримку, адже експонати потребують ремонту, а музей оснащення. От прямо зараз стоїть питання проведення електричної проводки після ремонту».

Стенд про історію розвитку освіти в селі Карпилівка

Стенд про історію розвитку освіти в селі Карпилівка

На цьому наша зустріч завершилась. Я був приємно здивований тією кількістю роботи, яку провела Тетяна Миколаївна і дізнався немало нового про Карпилівку, за що щиро подякував їй.

Сподіваюсь ця стаття допоможе знайтись не байдужим людям, які готові допомогти становленню музею історії та розвитку краєзнавства Карпилівки. Також, як буде час – неодмінно відвідайте музей в Карпилівці, вам буде цікаво!

p.s.

Розвиток історичних і краєзнавчих досліджень Карпилівки на пряму пов’язаний з розвитком туристичного потенціалу сільради. І цей напрямок визначений пріоритетним згідно Стратегії сталого розвитку Карпилівської сільради Сарненського району на період 2013-2017 років (посилання на Стратегію, документ MS Word). В ній, в Розділі VI, серед інших заходів розвитку туристичного потенціалу Карпилівської сільради, першим визначено п.п. 3.1.1 «Відкриття музею у приміщенні Будинку культури с. Карпилівка».

Невдовзі музей отримає електронні копії давніх видань по історії нашого краю та Полісся взагалі. Це «Археологічна карта Волинської губернії» Антоновича, видана в 1900-му році (на ній відмічено давній скарб монет, знайдений в нашому селі), карта Волині полковника Пляшева 1863 року, карта Волині 1823 року, польські карти нашої місцевості та численні відеофільми історичної тематики. В зв’язку з цим, можливо виділення окремого комп’ютера в музеї чи бібліотеці села для перегляду цих видань допомогло б краще розуміти історію рідного краю. В ідеалі було б добре також підключити цей комп’ютер до мережі Інтернет – це допомогло б не тільки вивчати історію, але й цікаво освоювати сучасні інформаційні технології. Адже дуже більшість історичних матеріалів можна знайти тільки або в центральних бібліотеках, або в Інтернеті.

Безумовно серед читачів цієї статті знайдуться скептики – мовляв, та кому потрібна ця історія? Такий підхід в суворих карпилівських реаліях має право на життя. Але ви тільки задумайтесь, Карпилівка – місце розкопок давніх курганів, де знайшли доісторичні знаряддя праці та скарб західноєвропейських монет, місце, пов’язане з історією давніх відомих по всій Європі піарів-музик, село, яке попри похмурі прогнози за сто років розрослось і розвивається далі, село, в якому народились і виросли відомі в Україні та закордоном митці, село з багатою і прекрасною природою… Це все варте уваги.

І ось приклад Польщі, де історію пам’ятають і шанують:

«Старе місто» в Кракові

«Старе місто» в Кракові

Це фото Старого міста у Кракові, його історичного центру. Тисячі людей з усього світу приїжджають сюди відпочити, а поляки просто надають їм послуги і, мабуть, не мало на цьому заробляють… В той же час, велика частина України працює на цих же поляк: прибиральниками, будівельниками – чорноробами.

Та ж сама ситуація і з Москвою, москвичами, туристами та численними «заробітчанами» (серед останніх і наші земляки)…

Все-таки, мабуть, краще знати і шанувати свою історію.

One thought on “Початок історії: становлення історико-краєзнавчого музею села Карпилівка

  1. Pingback: Село Карпилівка, Сарненський і Дубровицький райони на картах від 16-го ст. до 1938 року | Карпилівка Oнлайн

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.