Карпилівка Oнлайн

Сарненщина в міжвоєнний період

В цій статті згадаємо яким було життя та владний устрій на території сучасного Сарненського району, а тоді ще Сарненського повіту, в 1921 – 1939 роки. Цей період починається закінченням війни між  Україною (тоді Українською Народною Республікою) і радянською державою (тоді РРФСР-УРСР) в 1921 і тривав до початку Другої світової війни в 1939 році та анексією СРСР Західного Полісся.

Раніше, в 1920 році для залучення підтримки поляків у війні проти більшовиків, влада Української Народної Республіки змушена була йти на поступки. Ними стала власна територія.

Нагадаємо, що з 1918 року Сарненщина в складі Волинської губернії належала до Української Народної Республіки – першої незалежної української держави (карта УНР). А за умовами Варшавського договору, частина Волинської губернії, в тому числі тодішні землі Сарненського району, відійшли до Польської Республіки в обмін на підтримку у війні проти радянської держави.

Для урядування на отриманих землях, Польська Республіка запровадила їх новий адміністративний поділ та створила владні адміністрації. Відтак, 1 березня 1921 року створено Сарненський повіт (на Вікіпедії), який проіснував до вересня 1939 року. Пізнше з нього утвориться Сарненський та сусідні райони.

Яким було життя тогочасних поліщуків на Сарненщині, наших предків, досліджували в статті “Від Сарненського повіту до Сарненського району” О. Бабич (Начальник архівного відділу Сарненської РДА) та Л. Леонова (Начальник відділу Державного архіву Рівненської області). Цю статтю наведемо тут без змін, як вона розміщена на сайті Держархіву Рівненської області:

“В березні 1920 р. на карті Польщі, до складу якої тоді входила територія Рівненщини, виникла нова територіально – адміністративна одиниця – Сарненський повіт.

З лютого 1922 р. Сарненський повіт перебував у складі Поліського воєводства Польщі з центром у Бресті, з листопада 1930 р. знову перейшов до складу Волинського воєводства. Територія Сарненського повіту не співпадала з кордонами сучасного району. Тоді до складу повіту входили Антонівська, Бєльськовольська, Домбровицька, Кісорицька, Клесівська, Любиковицька, Німовицька, Рафалівська, Володимирецька гміни.

сушіння_льону

Серед 11 повітів Волинського воєводства Сарненській повіт був на другому місті за площею землі, на якій він розташовувався. Загальна площа складала 5477,8 км. кв. Під сільське господарства припадало 2128 км.кв., однак орної землі було тільки 978 км.кв.; під лісами знаходилось 1898 км.кв. На такій великій площі проживало: в 1921 р. – 131990, 1931р. – 181098, 1938 р. – 209800 осіб (п’ятий показник у воєводстві).

Значна частина населення займалась сільським господарством- 145 772 осіб, тобто 80,4% від всього населення (дані на 1931 р.). Основні ж земельні ресурси, а це 190 тис. гектарів землі, належали всього 113 крупним землевласникам, в той час коли майже 17 тисячам селянським господарствам, які мали наділи від 2 до 10 гектарів належало 96 тис. гектарів землі. Однак, погані землі, відсутність робочої, продуктивної худоби, примітивне сільськогосподарське знаряддя – соха, дерев’яне рало і дерев’яна борона, зумовлювали низький рівень урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. Місцеве населення не могло себе прогодувати.

Голод і злидні гнали сільську бідноту у Сарни, Костопіль, Рівне, де вона сподівалась знайти роботу. Проте і в містах життя не було кращим, там панувало безробіття.

Промисловість в Сарненському повіті розвивалась дуже слабо. Вона була пов’язана переважно з лісовими ресурсами, покладами будівельного каменю, торфу, продукцією тваринництва. Станом на 1936 р. в повіті було зареєстровано всього 209 підприємств (для прикладу: в Дубенському повіті – 296, Рівненському – 457), серед яких: 28 цегельних заводи, 22 каменоломні, 1 завод з виробництва скла, 17 смолярень, 27 тартаків, 61 млин, 12 фабрик з виробництва олії, 2 молочних кооперативи, 1 друкарня. Тут було задіяно всього 16652 особи – 9,2 % населення

На низькому рівні були торгівля і побутове обслуговування. Так, наприклад, власниками торговельних точок в повіті було всього 1458 осіб, в той час, як тільки в одному Рівному їх було 1892 особи. В самій же торгівельній і обслуговуючий сфері працювало лише 3063 особи, що становило 3,4%.

Про те, яким було життя українців в тодішній польській державі говорилось в одній зі статей україномовної газети «Новий час», яка в 30-х роках минулого століття виходила у Львові.

Сарненщина була одним з занедбаних повітів північно-західних земель Польщі і причиною такого становища автор статті вважав відсутність тут, на відміну від інших повітів, людей, здатних до «освідомлюючої і взагалі громадської праці», що призвело до того, що в дуже багатьох місцевостях неорана земля лежала облогом. За винятком десятка українських споживчих кооперативів, однієї-двох читалень, ніяких українських незалежних організацій там не було.

Прибите жахливою нуждою поліське селянство було кинуто на поталу недолі, всіляких п’явок – лихварів, які здирали з нього «останню нелатану свитину». Брак від віків тут шкіл в потрібній кількості призвів до такого стану, що селянство, як і їх діти, в переважаючій більшості були неписьменні. Як свідчить тогочасна статистика, в Сарненському повіті з 124000 населення 73366 осіб не вміло ні читати, ні писати.

Недільні посиденьки жінок в Немовичах

Недільні посиденьки жінок в Немовичах

Погана земля – ще одна з причин недолі полішуків. Намагались вони заробляти на тартаках. Однак деревообробна промисловість не набула належного розвитку, дрібні напівкустарні підприємства цієї галузі забезпечували роботою мізерну кількість робітників. Ліс здебільшого вивозили в необробленому вигляді.

Поліщуки голодували, бідували, і саме тут широкого впливу набула «всіляка демагогії більшовиків», які обіцяли поліщукам краще життя за порядками, які на той час вже існували «по тому боці греблі». Коли ж українські активісти намагались розповісти селянам, який «рай» на тому боці, що там найбільша в світі неволя, голод і пекло, поліщуки не вірили, говорили, що це випадки, а їх підкупили пани.

Загал українського організованого громадянства Поліссям не цікавився, на місцях бракувало української інтелігенції, національної української преси тут майже не було. Натомість дуже активно по селах розповсюджувалась комуністична преса. Автор закликав свідомих громадян повіту долучитись до справи організації на Сарненщині українських кооперативів, осередків освіти та культури.

9722_600

20 років проіснував Сарненський повіт. 4 грудня 1939 року була створена Рівненська область, до складу якої спочатку увійшло 5 повітів, в т.ч. і Сарненський, а в січні 1940 р. на території області було утворено 30 районів. З території Сарненського повіту було виділено аж 11 районів – Сарненський, Рокитнівський, Клесівський, Дубровицький, Володимирецький, Антонівський, Рафалівський тощо. В 1962 році відбулося укрупнення районів і до складу Сарненського району повернули населені пункти Клесівського, Рокитнівського, Степанського районів; в січні 1965 р. населені пункти Рокитнівського району виведено зі складу Сарненського району в новоутворений Рокитнівський район.

Майже 70 років існує Сарненський район. За цей період він пройшов значний і непростий шлях: встановлення радянської влади, війна і окупація, післявоєнна відбудова народного господарства і мирне життя, сьогодення нашої краю в складі незалежної України. Змінився вигляд району – сьогодні його економіку розвивають понад 220 підприємств малого і середнього бізнесу, у промисловості Сарненщини провідне місце посідає каменедобувна, деревообробна, бурштинодобувна, металообробна та переробна галузі. В сільському господарстві району працюють 29 сільгосппідприємств, 33 фермерських господарства та дослідна станція, що спеціалізуються на вирощуванні зернових, виробництві молока і м’яса. Але головне надбання району – це люди, які своїми руками будують мости і дороги, газопроводи і житлові будинки, школи і храми. За ними майбутнє нашого краю.”

До речі, про населення, Сарненський район має найбільше населення серед інших в Рівненській області.

Про місто Сарни в цей період можна почитати польською в “Ілюстрованому путівнику по Волині”, автор – dr Mieczysław Orłowicz (видано 1929 року в Луцьку). Ось посилання на онлайн версію цієї книги. В путівнику, Сарни і Сарненщина згадуються в кількох маршрутах і кожен раз в іншому ракурсі. Обирайте маршрут в меню ліворуч.

Коротко згадаємо, що в той час в Сарнах було три готелі: “Європа”, “Вікторія” і “Брістоль”, кілька ресторацій (в тому числі кошерна – для правовірних євреїв), декілька кав’ярень та кондитерських. Вже тоді зал. станція “Сарни” була розвинутою і мала статус вузлової. З промислових об’єктів в Сарнах були дві потужні лісопильні (тартаки), новий склодувний завод. Автор путівника вважає, що Сарнам забезпечений швидкий і великий розвиток, але лає його “неладну” забудову.

Сарни польського періоду. Джерело - Офіційна сторінка Сарненської міської ради Вкантактє

Сарни польського періоду. Джерело – Офіційна сторінка Сарненської міської ради Вкантактє

Фото Сарн цього період періодично публікуються на “Сарни он-лайн”.

В цей період в Сарнах жив і творив письменник Борис Швед. Його відома повість “Поліщуки” саме про поліщуків з Сарненщини. З початком Другої світової, його забирають на фронт, де він помирає в битві.

В Путівнику згадується Клесів, Степань (є давнє фото замку), Немовичі, Зносичі, Тинне, Стрільськ та інші села, дається їх короткий опис. Так, автор відмічає високу якість клесівського граніту і зазначає, що ним викладено вулицю Академічну в Львові та вулиці в Білостоку (місто в Польщі).

Посилання на джерела:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.