Карпилівка Oнлайн

Село Карпилівка, Сарненський і Дубровицький райони на картах від 16-го ст. до 1938 року

В цій публікації ми проведемо огляд того як змінювалась місцевість, де зараз знаходиться Сарненський і Дубровицький район та село Карпилівка – від 16-го століття і до Другої світової війни.

Мета публікації

Мета публікації – дати підстави і посилання до глибшого вивчення історії Сарненщини, Дубровиччини і Карпилівки, а не давати повні і вичерпні відповіді на всі питання цієї історії. Тому наведена тут інформація не повна, потребує уточнення, розширення і перевірки. Це скоріше довільний огляд лише частини історичних карт, ніж наукове дослідження. Проте, сподіваємось, що і цей огляд дасть підстави та розповість про вільно доступні ресурси для глибшого, серйознішого історичного дослідження Сарненщини, Дубровиччини та нашого села Карпилівка. Ці ресурси може використовувати будь-хто і будь-де, маючи комп’ютер і доступ до Інтернету.

Як знайти використані тут карти?

Подібно до того, як ми аналізуватимемо картографічне зображення Карпилівки, можна провести подібний аналіз будь якого населеного пункту Волині чи Полісся, для цього потрібно перейти за посиланнями до вихідних, загальних, карт місцевості, або шукати історичну карту за назвою. Всі використані джерела відкриті, а їх використання стало можливе завдяки поширенню інформаційних технологій. Адже згадані тут карти фізично знаходяться у фондах Кракова, Бібліотеки Конгресу США у Вашингтоні, Лондона та інших наукових центрах.

Основні сервіси для пошуку карт – Google, Вкраїна (для давніх карт України) і Мапстер, основний метод пошуку – по ключовим словам російською та польською (наприклад, “Карта Волынской губернии” або “mapa Sarny” “mapa Wołynia”) в Google-зображення та на згаданих сервісах.

Основні історичні відомості про розглянутий період

Історичні карти за раніші періоди ще шукаються, щоб переглянути інформацію про раніші часи та наочно побачити як змінювались кордони згаданих тут держав на території сучасної України та Полісся, скористайтесь сервісом geacron.com (ось наш опис того, як він працює).

Тут же ми детально розглянемо села Карпилівка і разом з ним частину території Сарненського і Дубровицького районів. Адже протягом розглянутих тут століть, Карпилівка належала то до Польського королівства, то Великого князівства Литовського князівства, потім до Першої Речі Посполитої, пізніше до Російської Імперії, Другої Речі Посполитої.

Теперішні північні райони Рівненської області століттями були прикордонням між Польщею і Литвою, на деяких з розглянутих карт, це чітко видно. І протягом всіх цих років основне сполучення через наше село – до Дубровиці. Як згадує історик і наш земляк Григорій Яцута, в 1685 році, через Дубровицю пролягав Литовський тракт («Літовка» по народному) до Північних економічних і політичних центрів. Тоді вся господарська діяльність (заготівля та сплав лісу, інших товарів) була прив’язана до річок – Случа, Горині. Домінуючою для Карпилівки і найближчих сіл була транспортна вісь Північ-Південь – вздовж Слуга і Горині. Очевидно, наші земляки займались сплавом лісу чи може й торгівлею аж у Прусії та Німеччині. Як ще пояснити знайдений в 19 ст. скарб давніх західноєвропейських, шведських та польських монет. Подібний скарб знайшли і в Стрільську (джерело – “Археологічна карта Волинської губернії”, ст. 37 – В. Антонович, Москва, 1900-й. Звантажити).

З Карпилівки на Дубровицю тоді можна було дістатися в основному через Стрільськ, або через Мар’янівку-Любиковичі. З огляд на те, що починаючи з кінця 17-го століття, Карпилівка в складі «Стрільського ключа» належала до «Дубровицького дзвону» («ключ» і «дзвін» – спосіб організації маєтків за часів Речі Посполитої) ордену піарів, можна припустити, що шлях з Карпилівки до Дубровиці через Стрільськ (центр «ключа») був домінуючим. Важливо ще згадати, що сучасний луг між цими селами колись був лісом. Про це згадується в Літописі села Карпилівка. Тобто сухопутне сполучення між ними не було таким проблематичним як пізніше.

І тільки в 19 столітті згадується тракт з Карпилівки на Схід – до Овруча (згадується в Літописі Карпилівки (1895) як державної важливості), ще пізніше для вивозу продукції з-під Карасина, Карпилівки і Рудні будується дорога до залізничної станції Страшеве (кінець 19 ст.) і до Клесова. І тільки наприкінці свого панування в 30-х роках 20 століття, поляки починають будувати автодороги для доставки військ та ресурсів між Сарнами і Страшевом (розбудова транспортної осі Захід-Схід). Тільки в 1967-му році між Карпилівкою і Сарнами відкривається автомобільна дорога, яка починає працювати весною 1968-го року.

Тобто, більшу частину розглянутого періоду, логістично Карпилівка була більшість часу прив’язана до Дубровиці і Клесова, а не Сарн. До цього треба сказати, що серед розглянутих карт є такі, де Сарни не позначались, але позначено села Карпилівку, Люхче, Стрільськ; є карти, де Сарни нанесено звичайним селом – як Стрільськ чи Глушиця, тоді як Дубровиця, Степань, Сехи – містечка на порядок розвинутіші за тогочасні Сарни. І тільки з будівництвом залізниці наприкінці 19 ст. ситуація радикально змінюється, Сарни набирають дедалі більшої ваги і відтягують на себе ресурси з найближчих округ, що дозволить містечку стати центром польської, а потім і радянської адміністрації в першій половині 20 ст.

Спробуємо описати згадані шляхи та розвиток Карпилівки через століття, використовуючи історичні карти.

Період 16 – 19 століття

1.Карта Polonia Et Hungaria Nuova Tavola, Girolamo Ruscelli (Venice, 1560) – карта на “Вкраїна”.

Загальний опис карти [далі по тексту загальний опис карти буде після її назви і перед її зображенням, детальний – під зображенням]: одночасно з роботою Мюнстера в Німеччині розвивалася одна із найдавніших європейських шкіл географії – італійська, центр якої знаходився у Венеції. Уже після видання «Географії» Джакомо Ґастальді, що містила як Птолемеївські так і нові карти, його працю продовжив Джіроламо Рушеллі, який успішно перевидавав праці Ґастальді під своїм ім’ям впродовж майже 50 років.

Тут представлено примірник «Нової карти Польщі та Угорщини» Рушеллі 1560 р. де, як мені видається, уперше використано назву Червона Русь [Rossia Rossa], щодо Правобережної України. При цьому назва Русі вживана на грецький манер – Rossia, що в подальшому так і не прижилася на заході. Цікаво, що за течією Дніпра вказаний Вишгород, а Київ десь загубився…

Давня карта Полісся (Сарни, Дубровиця, Карпилівка), 1560

Зверніть увагу на озеро на Півночі – Sarmatica lago біля Пінська (Pinaco).

2. Poloniae Finitimarumque locorum descriptio Auctore Wencelslao Godreccio, Abraham Ortelius (Antwerp, 1580) – ця карта на “Вкраїна”.

Загальний опис карти: результатом одного з найбільш важливих і детальних досліджень територій Польщі та України-Руси середини XVI ст. є робота польського науковця Вацлава Ґродецького. Уперше була опублікована 1558 р. Пізніше, з 1570 р., вона була включена до фундаментальної праці Авраама Ортелія «Театр світу» [Theatrum Orbis Terrarum] – перший сучасний атлас світу. Детально окреслені землі України на захід від Дніпра: Волинь [Volhinia], Поділля [Podolia], Русь [Russia].

Карта перевидавалася разом із «Театром світу», що витримав 31-е перевидання та виріс із 70 карт у першому виданні 1570 р. до 167 в останньому, 1612 р. Карта Ґродецького була в усіх, хоч безліч разів доопрацьовувалася. Представлений примірник, напевне, датується 1580 р.

Давня карта Дубровиці, Степаня - 1580 -й рік

Карта вийшла після утворення Речі Посполитої – конфедеративна держава яка обєднувала Велике князівство Литовське та Польське королівство.

Характерно, що на цій карті кордон між Польщею і Литвою позначено по правому березі р. Случ, починаючи від Полонного і до Городця на Прип’яті (жовтим на карті – кордон Литовського королівства на Півночі, бежевим – Volhnia (Волинь), синім – Rvssia).

Тобто місцевість довкола р. Случ в межах сучасносного Сарненського району (зараз села Чудель, Немовичі, Карпилівка, Стрільськ та ін.) тоді була прикордонною і поселення на правому березі належали до Литви, на лівому – до Польщі.

Характерно, що тут Случ впадає одразу в Прип’ять, а не спочатку в Горинь, як на пізніших мапах.

3. Lithvania Gerard Merkator, Gerard Merkator (Amsterdam, 1609) – ця карта на “Вкраїна”.

Загальний опис карти: представлена «Карта Литви» належить авторству Ґерарда Меркатора, який першим ужив слово «атлас» на позначення зібрання карт. Вона засвідчує, що, попри те що у всі часи картографи запозичували один в одного данні про ті чи інші території, часто вивчення та картографування територій відбувалося одночасно з використанням зовсім різних джерел.

Син Ґерарда, Румольд Меркатор, вперше видавав цю карту у 1595 р. вже після смерті батька, що її підготував. На той час вже понад двадцять років існувала і широко популяризувалася Ортелієм карта Польщі Ґродецького, але Меркатор користувався, напевне, своїми більш новими та достовірними додатковими даними, тому його зображення землі України-Руси передане точніше. Перш за все, це стосується траєкторії течії Дніпра, що забезпечила більшу достовірність та правильність пропорцій усієї карти.

Представлений примірник збережений у гарній якості, 1609 р.

Давня карта Дубровиці, Степані, Полісся - 1609

За картою, Горинь тоді впадала в р. Случ, яка текла з озера позначеного Amadoca lago і впадала в Прип’ять. Зеленим виділили Дубровицю і Степань.

Місцевість по берегах р. Случ була прикордонною.

4. Magni Ducatus Lithuaniae Caeterarumque Regionum Illi Adjacentium . . . Anno 1613 (I),
Hessel Gerittzs / Willem Blaeu (Amsterdam, 1613, 1640) – ця карта на “Вкраїна”.

Загальний опис карти: на початку XVII ст. було завершено фундаментальну роботу, яку розпочав литовський князь Миколай Криштоф Радзивіл. У 1586 р., щойно отримавши княжий стіл, він відправив експедицію на чолі з Мацеєм Струбічем дослідити землі князівства, яке на той час складалося з Польщі та більшої частини Правобережної України.

Перше видання карти було здійснене Віллемом Блау у 1613 р. Робота картографа була настільки скрупульозною та достовірною, а малюнки гравера – настільки витонченими, що карта Литви Радзивіла вважається одним із найяскравіших явищ у розвитку європейської картографії XVII ст. і залишалася основним джерелом географічних знань про регіон наступні щонайменше 150 років. Карта містить величезну кількість назв міст, сіл, річок, озер, територій України. А найголовніше – карта Радзивіла, судячи по всьому, – перше картографічне джерело, де використана назва «Україна».

У Центральному Подніпров’ї між Ржищевом та Каневом позначена «Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом». Щодо терміну «Низ», то його адекватність не викликає сумнівів, якщо оцінювати всю охоплену картою територію з позиції Вільного [Vilna], теперішнього Вільнюсу, на той час – столиці князівства.

Давня карта Дубровиці і Степаня, 1610-й рік. Вперше вказується Полісся

Вперше серед інших карт, зібраних на Вкраїна.ком, тут зустрічається назва «Полісся».

Полісся зображено як територія Литви (на Півночі карти), Волинь – Польщі (Південь карти).

Пунктиром позначено кордон між Поліссям (Литва) та Волинню (Польща). Тепер кордон проходить по території сучасного Сарненського району не з Півночі на Південь (як на попередній карті №3), а зі Сходу на Захід.

Як видно з карти, він кордон перетинає річку Случ десь між Дубровицею і Березне, ближче до Дубровиці. Можна припустити, що це приблизно там, де зараз Сарни, Стрільськ, Карпилівка. Тобто ця територія тривалий час була прикордонною.

Зеленим виділено Висоцьк, Дубровицю, Березне, Степань у часи виходу карти (1613-й рік).

На цій карті вже Случ впадає в Горинь.

5. Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne …Nicholas Sanson (Paris, 1663) – ця карта на “Вкраїна”.

Загальний опис карти: мапи Боплана набули широкого поширення ще за його життя, їх швидко взяли на озброєння колеги-картографи та використовували як одне з основних джерел для опису земель Польщі та України. Напевно, найбільше скористався з робіт Боплана його сучасник і земляк Ніколя Сансон. Представлена вашій увазі карта Польсько-Литовського князівства, надрукована Сансоном у 1663 р., є перевиданням її першої версії 1655 р. Це означає, що вже через чотири роки після першого видання «Опису України» з’явилися опубліковані похідні картографічні матеріали, які далеко не завжди посилалися на Боплана.

Наведена карта Польсько-Литовського князівства заклала своєрідний стандарт зображення цих земель, що протягом наступних 100 років або копіювався, або брався за основу багатьма авторами. Карта вирізняється деталізацією. У гарно декорованому картуші позначені назви українських воєводств у поєднанні з назвою «Литовське князівство» [Duches De Lithuanie]. Бачимо Чорну Русь [Russie Noire], Волинь [Volynie], Поділля [Podolie], вказане ім’я України [l’Ukraine] – саме так, як його використовував Боплан.

Представлена карта, точніше, її перше видання 1655 р. – одна з перших картографічних робіт Сансона, яка майже на сто років створили плутанину між назвами Червона та Чорна Русь, про можливі причини якої йтиметься далі.

Карта 1663 року Дубровиця, Степань, Висоцьк, Олевськ, Березне, Губків

Карта об’єднаних земель Польщі і Литви. Позначено величезне болото (Marais). Зеленим позначено Висоцьк, Дубровицю, Березне, Олевськ.

Кордон між провінціями Полісся (Північ карти) і Волинь (Південь карти) проходить через територію сучасного Сарненського району з Заходу на Схід.

6. Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae, Podoliae Ucraniae Prussiae…, Frederick De Witt (Amsterdam ,1675, [1680]) – ця карта на “Вкраїна”.

Варта вашої уваги нова «Карта Речі Посполитої, князівства Литовського, Волині, Поділля, України, Прусії, Лівонії та Курляндії» [Regni Poloniae et Ducatus Lithuaniae Voliniae, Podoliae Ucraniae Prussiae, Livoniae, et Curlandiae], вперше видана у 1675 р. голландцем Фредеріком де Віттом – без сумніву, одним із видатних майстрів свого часу.

Карта є прикладом високохудожнього гравірування. З картушу стає чітко зрозумілим ставлення картографа до ролі та місця України серед інших тогочасних держав. Завжди розмір шрифту, яким позначалося те чи інше ім’я, відповідав ролі та місцю, що цьому імені відводилося. У сприйнятті де Віта Україна, очевидно, не пасла задніх. Землі на схід від України, як і у Боплана, названі Московією. Назва «Росія» тоді ще міцно не закріпилася за Кремлівськими стінами.

Карту неодноразово перевидавали, наведений примірник радше датований 1680 р.

Карта 1675 року Дубровиця, Степань, Висоцьк, Олевськ, Березне, Губків, Сехи, Рокитне, Борова

Позначено Сехи, Висоцьк, Дубровицю, Степань, Березне, Рокитне, Борове… Жодної згадки про Сарни.

7. A map of Poland divided by its provinces and voivodships and further sub-divided by their sub-districts, prepared by J. A. B. Rizzi Zannoni in 1772ця карта на Мапстер (це посилання на схему листів карти, обирайте лист “15-1 “Овруч”, щоб подивитись Північ Рівненської області).

Карта 1775 року де зображено Карпилівку, Володимирець, Люхче, Стрільськ, Чудель, Немовичі

На карті позначено кордон між Польщею і Литвою, який проходить поруч величезного озера на Схід від Бережниці і Карпилівки. З озера витікає річка, яка впадає в Горинь між Дубровицею і W. Wysokie. Бережниця позначена як центр, тоді як позначення Дубровиця дуже схоже на руїни (на вихідних картах з Мапстер не вдалося знайти легенду до карти з умовними позначеннями).

Всі написи на карті – латиницею. Тоді вся територія Волині і Полісся була в складі Першої Речі Посполитої. Орієнтовно в час видання цієї карти, Карпилівка в складі Стрільського ключа входила до Дубровицького дзвону – володіння католицького ордену піарів (згадку про це зазначив в «Літописі села Карпилівка» Огофілакт Компаневич в 1895 році).

На цій карті вже нанесено ряд сучасних сіл, частину з яких ми виділили зеленим: Карпилівка, Стрільськ, Люхча, Немовичі, Чудель та більші містечка Дубровиця, Бережниця, Степань, Володимирець. Цікава обставина – між Стрільськом (Strylsko) і Люхча (Luchacz) на лівому березі р. Случ позначено поселення Sluzyce. Оскільки розташування цього поселення на карті приблизно співпадає з місцем розташування сучасного села Глушиця, то, можливо, так колись називали село Глушиця. Жодної згадки про поселення Сарни.

Через село Люхча пролягала важлива дорога між Бережницею і Березно.

Новіші часи (з 19-го століття)

8. 1820-й, Генеральна карта Волинської губернії Російської губернії (підполковник Пядишев, видана в Санкт-Петербурзі). Посилання на зображення цієї карти на Вікіпедії.

Карта 1820 року (Генеральна карта Волинської губернії) - території Сарненського, Володимирецького, Рокитнівського, Дубровицького районів Рівненської області

Як можна побачити з карти, дорога через села Карпилівка і Любиковичі (очевидно, що й Стрільськ і Рудня) йшла між Дубровицею і Сехами та далі – до Овруча. Про цю дорогу з Карпилівки на Сехи, записано в «Літописі села Карпилівка» Компаневича.

Згідно позначень на карті, Дубровиця і Сехи мали статус містечок, так само як Степань і Бережниця (на карті Березниця). Тоді як Карпилівка, Любиковичі і Сарни були просто села. Село Карпилівка та містечко Дубровиця знаходились в межах Луцького повіту або уїзду (рос. “уезд”), містечко Степань, села Сарни і Рокитне – в РІвненському повіті, Олевськ, Кисоричі, Лопатичі – в Овручському повіті Волинської губернії Російської імперії.

Написи на карті дублюються польською і російською мовами. На час виходу цієї мапи, землі Полісся як частина Речі Посполитої під час її поділу вже відійшли до Російської Імперії. Але землі Карпилівки і Стрільський ключ вцілому конфісковано в католицького ордену піарів пізніше – після провалу польського повстання в 1830-1831 рр., в 1832 році (ПОСИЛАННЯ НА ЗІНЕВИЧА). Дублювання написів може підтверджувати фактичне двовладдя на Поліссі: польські поміщики нікуди не ділися, але з’явились ще й російські.

9. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова, так звана “трьохверстовка”. Посилання на карту, яка зберігається в Бібліотеці конгресу у Вашингтоні та копія карти на рос. сайті etomesto.ru (краща якість, є кольорова копія).

Карпилівка, Стрільськ, Глушиця, Рудня на військово-топографічній карті Волинської губерній Російської Імперії, 1887

На карті позначено церкву (приблизно в тому ж місці, де вона зараз), корчму (в районі там де зараз стара школа), між ними – кладовище. На карті позначено село Рудня (тепер Рудня-Карпилівська) та Роз’їзд Страшеве біля урочища «Старшево». Особливість карти – детально зазначено назви урочищ.

В центрі Карпилівки біля церкви (будемо називати його «старий центр», бо зараз центр – це майдан біля сільради, школи, садочка, ФАПу і кафе) сходяться дві дороги: одна з Дубровиці через Стрільськ і на Клесів (там вже була залізниця) через Рудню і друга – з Чудля до Мар’янівки і далі до Дубровиці через Любиковичі (через Случ, біля Стрільська, був брід).

Чітко видно що ці дороги йдуть паралельно через значну частину забудови села. З чого можна зробити висновок, що дорога «Карпилівка-Чудель» проходила приблизно там, де зараз вул. Радянська, дорога «Карпилівка-Рудня-Клесів» проходила Карпилівкою паралельно їй по вулиці Шкільній. Вони зходились на майдані в старому центрі. На дорозі «Карпилівка-Рудня-Клесів» було два мости, перший одразу за Карпилівкою, другий – ближче до Рудні. Одразу біля другого моста було лісництво (треба уточнити – умовні позначки до карти не вдалося знайти).

В районі сучасного центру (де зараз сільрада) до дороги «Карпилівка-Чудель» приєднувався шлях до Глушиці з мостом через «Прот. Петух» одразу за Карпилівкою, через Случ цей шлях мав брід.

На карті позначено корчму, згідно записів Компаневича, вона знаходилась на відстані 50-ти кроків від церкви. Знаючи це, можна приблизно оцінити масштаб забудови тогочасної Карпилівки.

На карті між Глушицею і Стрільськом, по правому березі Случа позначено урочище «Попів острів», дорога з Карпилівки на брід біля Стрільська проходила через урочище «Глинища».

Ось варіант цієї ж карти з накладеною поверх неї сучасною картою. Жовтим кольором позначено сучасні дороги, оранжевим – сучасні масиви забудов. Джерело – рос. сайт etomesto.ru.

Сучасна забудова поверх трьохверстовки, село Карпилівка

10. Географическое описание Российское Империи по губерниям и областям с географическими картами, 1913 – ця карта на WikiCommons.

Карта Сарненського району (Волинська губернія, 1913-й) перед першою світовою війною

На цьому фрагменті позначено одноколійні залізниці з перетином в станції Сарни та біля Рафалівки.

Згідно карти, Дубровиця, Володимирець, Бережниця, Степань позначені як містечка; Карпилівка, Стрільськ – населені пункти з населенням від 1000 до 5000 мешканців; станція Сарни, села Доротичі, Камянне – з населенням до 500 жителів; Зносичі та Тинне – нас. пункти з населенням від 500 до 1000 мешканців (відомості про населення взято з умовних позначень до цієї карти).

Карпилівка позначена як село в Рівненському повіті Волинської губернії.

Наведемо тут відомості з «Списку населених пунктів Волинської губернії» (виданий в 1906 році в Житомирі, вид. Волинська губернська типографія):

Карпилівка належала до Немовицької волості, Рівненського повіту та мала 157 дворів, населення – 1071 чоловік, на землях було 2 участки мирового посередника, 5 участків – мирового судді, 4 участки судового слідувала. Поштова адреса – станція Сарни.

Рудня-Карпилівська, Немовицька волость: 8 дворів, 63 чол. населення, поштова адреса – Сарни.

Рудня-Карпилівська л.ст. (невідоме скорочення) Немовицька волость: 1 двір, 5 чол. населення, поштова адреса – Сарни.

Карасин (Любиковицька волость): 84 двори, 627 чоловік населення, поштова адреса – Дубровиця.

Марянівка: 44 двори, 296 чоловік населення, поштова адреса – Дубровиця.

Любиковичі: 180 двори, 1731 чоловік населення, поштова адреса – Дубровиця.

Любиковичі (фільварок): 1 двір, 2 мешканці, поштова адреса – Дубровиця.

Стрільськ, Любиковицька волость: 283 двори, 2267 чоловік населення, поштова адреса – Дубровиця.

Глушиця, Немовицька волость: 207 дворів, 1393 чоловік населення, поштова адреса – станція Сарни.

Сарни-Доротичі село (так і записано), Немовицька волость: 333 двори, 2358 чоловік населення, поштова адреса – Сарни.

Немовичі: 246 дворів, 1638 чоловік населення, поштова адреса – Сарни.

Немовичі (фільварок): 1 двір, 3 мешканці, поштова адреса – Сарни.

11. Новая Топографическая Карта Западной России, 1915 -й – ця карта на Мапстер (“двухверстовка”, редактор Сердюк, по даним зйомки 1909 року).

Двозверстовка 1909 Сарненський район, Карпилівка

Розбудовано «Новий центр» Карпилівки, де перехрещуються просілочні дороги до Глушиці, до Стрільська через «старий центр», до Чудля та поштовий шлях до Клесова через Рудню.

Вже позначено три вітряки. В районі вітряків позначено кладовище. За переказами старших жителів, на цьому кладовищі похоронено їхніх прапра-батьків. На кладовищі біля церкви – прабатьків (Т.Л., 1930 р.н., записано в 2014-му).

В 60-ті, в колгоспі “Червона зірка” почався ріст сільськогосподарського виробництва, потрібна була гноярка. Її організували на частині території кладовища, яка була дуже близько до ферми. А ближче до лісу біля – «Хоздвор», де були кагати.

Перекази підтверджують, що перед війною і в часи війни в цій же місцевості був Гараховий млин-вітряк ближче до Березини. Із здоровенними лопатями він був закріплений і не обертався до вітру. Кожен кут був підпертий двома жердинами для стійкості. Пастухи, молодь, чіплялись за лопаті і перекручувались разом з ними від землі до крайньої верхньої точки млина і знову до землі.

Позначено двори там, де зараз старе карпилівське лісництво. В районі сучасних Обірок і озера Заступище позначено лісництва.

Біля Мар’янівки нанесено фільварок Мар’янівка.

Ось фрагмент цієї карти (з корективами 1930 року, посилання), де позначено Рудню-Карпилівську з промисловими осередками біля Карасина. На ній нанесено вузьколійну залізницю від тартака (лісопильні) біля урочища Бишеве (між Руднею і Карасином) до Клесова.

Рудня-Карпилівська, 1930 рік

Ось місцевість біля Карасина з тієї ж карти з корективами 1930-го року:

Карасин, 1930-й

12. Mapa Operacyjna Polski, region Sarny, 1928 -й, оригінал на WikiCommons.

Сарни, Карпилівка, Стрільськ на польській карті 1928 року

На цій карті видно дороги і кордон між Польщею і Союзом, який був дуже близько до Сарн і Карпилівки: село Сновидовичі, одразу біля Рокитного були країнім населеним пунктом Польщі. Тому тут в пізніші роки (30-ті) будували укріплення та військові містечка і дороги – так званий Bastion Polesie, рештки якого і досі використовуються – як житлові будинки в Рудні-Карпилівській (колишній польський шпиталь), як тубдиспансер у Страшеві (колишнє польське військове містечко), а також у Чудлі (колишнє польське військове містечко), дороги створені тоді тривалий час використовувались радянською владою, в планах була дорога Рівне-Сарни, плити з неї використовувались по ДСВ для створення площі Леніна в Сарнах (див. Історія села Немовичі на сайті бібліотеки с. Немовичі).

Польські військові споруди досі можна побачити на всій території Сарненського району. На жаль, про них досі немає жодного грунтовного дослідження українською…

Згідно позначень цієї карти, Карпилівка, Любиковичі та Люхча мали від 200 до 2000 населення, Стрільськ та Немовичі – від 2000 до 5000, Глушиця, Рудня, Мар’янівка – до 200 чол. населення.

13. Mapa Taktyczna Polski, 1933 рік – оригінал карти на Мапстер.

Польська карта 1938 рік: Карпилівка, Стрільськ, Рудня-Карпилівська, Фільварок Карасин,

Польська карта, видана перед ДСВ. Позначено одиночні поселення між сучасними Обірками і Карпилівкою та «за мостком»(де зараз «Хутір»), Люхчанське лісництво (між Карпилівкою і Руднею).

Біля Мар’янівки позначено фільварок Орли (схоже це той, що раніше називався Мар’янівка на карті № 11). Біля Карасина – фільварок Карасин.

14. Ось ще карта 1937-го зроблена в Союзі, Генштабі РККА (Генеральный Штаб Рабоче-Крестьянской Красной Армии).

Карта РККА 1937 рік, Карпилівка, Стрільськ, Люхча, Рудня

На ній поштовий тракт позначений вже не із центра Карпилівки до Клесова через Рудню, а із Глушиці. Можна зробити висновок, що на час зйомки для цієї карти, між Карпилівкою і Глушицею вже було прокладено більш якісну дорогу ніж проста просілочна, можливо вже тоді було споруджено дамбу.

Ось та ж карта ГШ РККА, але 1938-го. На ній відмічено двори від села Карпилівка “на Хуторі” та “на Ставу”, відмічено старе кладовище “біля млинів”.

18

фрагмент карти на Південь:

19

тут позначено двори по дорозі з Карпилівки до Чудля і Люхчанське лісництво біля Рудні.

Електронні копії згаданих тут карт зберігаються в Музеї села Карпилівка.

 

Ярослав Щевич для Карпилівка Онлайн.

м. Київ, вересень-жовтень, 2014-й

This publication in Ukrainian is related with history of Sarny district (Sarnenskyi raion), villages Karpylivka (Karpiłówka, Karpilowka), Strilsk (Strzelsk), Karasyn, Rudnia-Karkylivska (Rudnia-Karpiłówska),  Marianivka (Marianovka), Dubrovitsia (Dombrovitsa, Dubrovitsa), Lukhcha, Glushytsia, Obirky.

Plases: Polissia, Bastion Polesie, folvarok Karasyn, Karasyn Tartak, folvarok Orly, folvarok Marianowka, gajowy Karpiłówka, gajowy Rudnia, strzelski klucz

Names: forester Karol Tanskiy Karpiłówka, forester Shlennik Rudnia-Karpiłówska, Огофилакть Яковлевичь Компаневичь (Кошпаневичь), Недельский

Читайте також: Де подивитись як змінювались держави на території Волині та Полісся?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.