Карпилівка Oнлайн

Спогади про поляків села Карпилівка перед ДСВ

В Карпилівці перед війною проживали поляки-лісники, інженери та можливо вчителі.

Один, лісник, Кароль Танський жив біля нашої хати. Після навчання, йому дали направлення в Карпилівку. Хата Танських була двокімнатна, з підлогою, державна, її будували люди з села на шарварку*. Хата згоріла в 60-х, на тому місці збудували нову. В нього були сини Юра і Юзьо, дочки Ірина (Ярина?), Дана, Стася. Вони говорили до людей українською і місцевими говірками. Його дружина часто приходила до нас з шиттям. Ірина і Стася були старші від мене.

Він не робив нічого поганого людям, не штрафував і не бив коробок з чорницями. Його вбили бандити на Кльонувум полі за Пратвою коли він їхав до Сарн зі звітом. Його не хоронили в Карпилівці. Після оплакування, жителі Карпилівки волами і кіньми помогли вдові Кароля вивезти все добро з села, на окремому возі була труна лісника.

Стасю забрали працювати в Німеччину, коли ще жив Кароль. Після війни приїхала в село, не знайшла ні батька, ні матері. Жила трохи в нас, помагала копати бульби, жила і по людях.

Якось я була в Сарнах коло суду і випадково натрапила на хату Ірини, спитала її чи впізнає мене, та впізнала. Розповіла за Стасю, та дуже зраділа і просила якнайшвидше привести її, чоловік Ірини був адвокатом в суді і обіцяв допомогти. Я привела Стасю іншим разом, Ірина дуже зраділа і віддячила мені хлібиною і насипала солі.

Інший лісник, Шленнік жив в Рудні. Був головний над іншими лісниками. Мав велике господарство.

Ще один – на Власовій горі, де були товсті сосни (Власова хата на горі, справа-лісникова, Шлапова зліва). Мав багато дітей. Якось батько запитав його, чому він так бідно живе? На що дружина лісника відповіла: “Ох ви так не кажить, так не можна, ми багаті люди. А діти – гето моє багатсво, саме щастя розум і багатсво, всье твоє года і щастя всье перед тобою”.

В школі вчили українською, прізвище вчителя – Твердий, мав дочку Аллу. Не відомо чи вони були поляками. Я дуже дружила з Аллою.

В селі був ще інженер, дуже огрядний з сильним голосом. Спільно з Анголами (місцеві торговці худобою) зробив млина над Виром, що ніс воду в Панську і далі в ріку. Млин згорів, але за нього дали страховку. Мав однокімнатну маленьку хату, яка досі стоїть в селі (хата Андріянових). Одного часу ту хату він продав нам, ми перепродали.

В нього з дружиною не було дітей. Його жінка кинула його, полюбилася з офіцером. Вона вибралася з ним до Клесова, чоловіку лишила записку. Інженер пішов до міліції з запискою і оголосив про крадіжку його майна. Пару перейняли на далекій станції.

На болоті, коло Параски жив ще один лісник. Пізніше болото осушили і зробили поля. Воду з болота спускали через млин, те місце називається Став.

Текст пубілкується за аудіозаписом від вересня 2014 року (розповідь Мартинюк Тетяни Лаврентіївна, 1930 р.н., с. Карпилівка, вул. Радянська). Більше відомостей – в музеї історії села Карпилівка.

*Ша́рва́рок,ширварок (нім. Scharwerk — спільна робота) — додаткова до панщини феодальна повинність з будівництва і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків.

Історія поляків, які проживали в селі Карпилівка Сарненського району Рівненської області (перед Другою світовою війною – село Карпилівка Любиковицького повіту Поліського воєводства).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.