Карпилівка Oнлайн

Як колись в Карпилівці заготовляли молоко і лід

Минулого року землю колгоспу Карпилівки, де колись були корівники, склади та тракторна бригада роздали під забудову. Самі споруди колись дуже потужного аграрного комплексу розтягли по цеглинці. Добре це чи погано – питання відкрите. Тут же пропонуємо згадати як починався колгосп в Карпилівці, якої ціною здобувалося те, що вже знищено. А саме згадаємо про заготівлю молока та пов’язану з нею заготівлю льоду з водойм на лузі.

Зараз тяжко в це повірити, але ще наші бабусі і дідусі в повоєнні роки щозими займалися заготівлею льоду з Пратви – це була одна з небагатьох робіт, за які радянська влада платила гроші, а не ставила примарні трудодні.

Для опису згаданої теми використано спогади жительки села Карпилівка, 1930 року народження, яка народилася і весь час жила в Карпилівці. Працювала в колгоспі і пам’ятає його створення.

В повоєнні роки всі адміністративні будівлі села Карпилівка розташовувалися в історичному центрі села – біля церкви. Там перетиналися давній «Шлях» на Стрільськ та Рудню-Карпилівську і дорога з Чудля на Любиковичі-Дубровицю. Кам’яна дорога з Карпилівки до «Варшавки» була прокладена тільки в 1967 році.

Опис першої в Карпилівці молочарні

Молочарня і «контора» знаходилися в дяковій хаті (тепер будинок за адресою, вул. Радянська, 98) одразу навпроти церкви через провулок. Праворуч, зі сторони вулиці, на подвір’ї був збитий з дощок хлів там зі сторони подвір’я приймали молоко. Ще з правої сторони (якщо дивитись з вул. Радянська) була контора. В лівій (з Радянської) стороні була перша в селі бібліотека.

Дякова хата (праворуч), вул. Радянська, 98. Вересень, 2014-й

Дякова хата (праворуч), вул. Радянська, 98. Вересень, 2014-й

На молочарні був сепаратор – пристрій для відділення вершків від молока. Про електрику тоді тільки щось чули, тому сепаратор був ручним. Він приводився в дію великим маховиком, який двоє людей постійно крутили: і вдень, і вночі. Жителі всього села і чоловіки, і жінки чергували до роботи на сепараторі.

Норма здачі молока

Молоко, яке кожен був зобов’язаний здавати, мало бути жирним. Не достатньо жирне молоко не приймали. І це було біда для селян. Адже кожен, хто мав корову, повинен був здавати норму – 200 кг масла на рік. Якщо не вистачало, то купували масло по трохи у Рівному в роздрібних торгівців-бабусь з сусідніх сіл. Куплене масло здавали «у вікно» та отримували за це папірці-підтвердження, які везли потім в село, як документ, що вже здали норму.

До Рівного добиралися чим-небудь: пішки, возами, попутним транспортом, нагадуємо кам’янки з Карпилівки до траси Київ-Ковель-Варшава («Варшавки»), як і «Варшавки» тоді ще не було, траси Рівне-Сарни теж. Регулярного траспортного сполучення не було, тому приходилось ночувати на вокзалі в Рівному. Все було обшарпане і побите. Незнайомі люди тулилися і грілися щоб не змерзнути – іншого виходу не було.

Тут зробимо відступ щоб трохи прояснити для чого так робилося і чи була тому альтернатива. По суті, радянська окупаційна влада конфісковувала худобу в селян в колгосп і змушувала їх здавати норму: кожен повинен був самостійно годувати корову, здавати молоко. Тоді, в повоєнні роки, наш край, як і вся Україна, був суцільною руїною, людей найперше треба було нагодувати. Тому заготівля молока і інших продуктів харчування були надважливими для совєтскої влади в Москві. Про людину, селянина, його здоров’я і добробут, ніхто не думав…

Обробка молока в Сарнах

В той час, регулярно проводилися примусові забори молока для контролю жирності. Кожен власник корови повинен був здати молоко на молочарню зрання – до восьмої. До десятої – перероблене молоко треба було вже здати на маслозавод у Сарнах.

До Сарн молоко везли в пляшках, возами. Щоб пляшки не билися, їх перекладали матрацами. В теплу пору року додатково пляшки обкладали брилами льоду, які заготовляли зимою.

Заготівля льоду

Лід заготовляли після Коляд, коли бралися сильні морози і він ставав найтовщим. Заготовляли його з Пратви та найближчих до «центру» (де зараз «швейна»-будинок побуту) водойм. Чоловіки пилами вирізали брили льоду, клали їх на вози і везли до кагатів біля ферми. Десь на тому місці, де недавно була комбікормова, копали в землі кагати, в які клали ці брили.

Там лід складали жінки, пересипаючи тирсою, щоб не танув. Тирсу збирали з усіх округ. І з смолярні, і з пилорами в Рудні.

Робота була тяжкою, одяг швидко мокрів і легко можна було перемерзнути. Одягу будо мало, добре взуття досі було великою цінністю і мрією багатьох. Але, за таку роботу порівняно добре платили, тому люди старались йти туди.

Додатково, після того, як з води виймали лід, то на утворені ополонки виходило дуже багато риби, щоб «подихати» і її вільно ловили кошами.

Отже, лід стягували з найближчих озер і баюр по лузі в найхолоднішу пору, везли возами через «швейну» (її тоді ще не було), повз церкву і стару школу на ферму до комбікормового складу (його вже розібрали). Там зберігали в кагатах, а в теплу пору року брали для охолодження молока, яке везли з Карпилівки на маслозавод в Сарнах.

Інтерактивна карта-схема заготівлі льоду в Карпилівці (можна наближати і віддаляти, дивитися опис нанесених позначок):

Ви можете допомогти уточнити описані тут події та історію Карпилівки. Це просто – поговоріть зі своїми дідусями-бабусями, батьками. Їм є що розказати про минуле, спробуйте це запам’ятати, а краще записати їх розповіді на диктофон свого телефону чи текстом.

При бажанні, ви можете опублікувати свої розповіді на Карпилівка Онлайн.

Фото в заголовку – вид на луг перед церквою (водойми Вир, Пратва), звідки заготовляли лід. Зроблено в січні 2015 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Маленька перевірочка) Будь ласка, введіть правильне число * Ліміт часу вичерпаний. Будь ласка, перезавантажте CAPTCHA.